КАРАЦУБА МИРОСЛАВА, ПОТАПЕНКО ІРИНА 2024

КАРАЦУБА МИРОСЛАВА

кандидатка філологічних наук, доцентка, старша наукова співробітниця відділу української та зарубіжної фольклористики Інституту мистецтвознавства, фольклористики та етнології ім. М. Т. Рильського НАН України (Київ, Україна).

ORCID : https://orcid.org/0000-0003-4836-9264

ПОТАПЕНКО ІРИНА

кандидатка філологічних наук, наукова співробітниця відділу української та зарубіжної фольклористики Інституту мистецтвознавства, фольклористики та етнології ім. М. Т. Рильського НАН України (Київ, Україна).

ORCID ID: https://orcid.org/0000-0003-4783-1816

УКРАЇНСЬКІ ФОЛЬКЛОРНІ ТРАДИЦІЇ НА ПІВДЕННОСЛОВ’ЯНСЬКИХ ЗЕМЛЯХ.

Анотація / Abstract

У статті розглядається актуальне на сьогодні питання функціонування української національної меншини в південних слов’ян, зокрема на території колишньої Югославії та Болгарії. У фокусі уваги перебуває насамперед їхня культурна діяльність, звернення до зразків народної творчості, які представники нацменшин поширюють на території свого тимчасового або постійного проживання.

Увага концентрується також навколо ключових етапів розселення українців на цих землях під час доленосних історичних подій, зокрема двох світових воєн, Жовтневого перевороту, доби сталінських репресій, у період після розпаду Радянського Союзу, на початку повномасштабного вторгнення росії в Україну.

Надаються відомості про товариства, гурти, колективи українців, що сформували представники національної меншини за підтримки України та уряду країн проживання. Розглядається також малодосліджене нині функціонування недільних шкіл, де вивчається українська мова та проводяться заходи до пам’ятних днів української культури. Наголошується, безперечно, тільки на основних напрямах культурної діяльності представників національних меншин, інформація розподіляється пропорційно. Найбільша увага приділяється українській національній меншині в Сербії, де вона є найчисленнішою і активною, проте в разі звернення до здобутків визначних науковців-українців у Болгарії акцент ставиться і на їхніх головних здобутках у галузі історії, філології та фольклористики.

Зроблено висновок, що вельми важливою, особливо в часи воєнного лихоліття, є місія, яку перебирають на себе численні культурно-просвітницькі товариства, зокрема, поширення української культури на болгарській, сербській, словенській, македонській, боснійській, хорватській землях для збереження своєї національної ідентичності, а також для сприяння й допомоги українським біженцям, підтримки родин з дітьми, особливо в межах освітніх програм, для долучення до української культурної спадщини шляхом участі у фестивалях, конкурсах тощо.

Ключові слова: національна меншина, українська діаспора, фольклорна спадщина, культурні здобутки, фестивалі народної творчості, національні гурти.

ДЖЕРЕЛА ТА ЛІТЕРАТУРА

1. Бушко Г. О. Внесок Івана Шишманова у розвиток болгарсько-українських взаємин. Науковий вісник Міжнародного гуманітарного університету. (Серія: Філологія). 2019. № 40. Т. 2. С. 110–113. DOI : https://doi.org/10.32841/2409-1154.2019.40.2.26.
2. Бушко Г. О. Іван Шишманов у болгарсько-українських літературних взаєминах кінця ХІХ – першої чверті ХХ століття. Львів, 2022. 244 с.
3. Бушко Г. О. Питання української культури на шпальтах болгарського часопису «Сборник за народни умотворения наука и книжнина». Вісник Львівського університету. Серія філологічна. Т. 40. Львів, 2007. С. 165–171.
4. Бушко Г. О. Славістична проблематика у фольклористичних та етнографічних працях Івана Шишманова. Компаративні дослідження слов’янських мов і літератур. Пам’яті академіка Леоніда Булаховського. Київ, 2012. Вип. 18. С. 206–213.
5. Бушко Г. О. Фольклористичні студії І. Шишманова на сторінках болгарських періодичних видань кінця ХІХ – початку ХХ століття. Збірник праць Науково-дослідного центру періодики НАН України, Львів. наук. б-ка ім. В. Стефаника. Львів, 2005. Вип. 13. С. 157–167.
6. Власенко В. М. Культурна діяльність міжвоєнної української еміграції в Болгарії: музика, танці, театр. Сумська старовина. 2018. С. 38–405.
7. Вовк Ф. Сватбарските обреди на славянските народи. Сборник за народни умотворения, наука и книжнина. 1890. Кн. ІІІ. С. 137–178; 1891. Кн. IV. С. 194–230; 1891. Кн. V. С. 204–232; 1892. Кн. VІІІ. С. 216–256; 1894. Кн. XІ. С. 472–510.
8. Драгоманов М. Забележки върху славянските религиозни и етически легенди. Сборник за народни умотворения, наука и книжнина. 1892. Кн. VII. С. 245–310; Кн. VIIІ. С. 257–314; Кн. Х. С. 3–68; Кн. ХІ. С. 511–516.
9. Драгоманов М. Славянските варианти на една евангелска легенда. Сборник за народни умотворения, наука и книжнина. 1891. Кн. ІV. С. 257–269.
10. Драгоманов М. Славянските преправки на едиповата история. Сборник за народни умотворения, наука и книжнина. 1891. Кн. V. С. 267–310; Кн. VІ. С. 239–310.
11. Драгоманов М. Славянските сказания за пожертвуване на собствено дете. Сборник за народни умотворения, наука и книжнина. 1889. Кн. І. С. 65–96.
12. Драгоманов М. Славянските сказания за рождението на Константин Велики. Сборник за народни умотворения, наука и книжнина. 1890. Кн. ІІ. С. 132–184; Кн. ІІІ. С. 206–246.
13. Кулеба Є. Літні школи україністики. Українське слово: Часопис українців у Югославії з питань культури, літератури та суспільного життя, 2000. № 7. С. 26–27.
14. Леся Українка. Лист до М. П. Драгоманова від 5 січня 1890 р. Леся Українка. Зібрання творів: у 12 т. Київ, 1978. Т. 10. С. 46.
15. Ліський Б. Українці у Боснії і Герцеговині.Торонто. Альманах видавництва «Гомін України», 1998. С. 149–169.
16. Матанова Т. Бродираната риза като обединителен елемент на украинците. Дриновски сборник. 2016. Т. 9. С. 373–380.
17. Мизь, о. Роман. Матеріали до історії українців у Боснії. Новий Сад Publication and manufacture : Грекокатолицька парафія свв. Петра і Павла, 2006. 118 с.
18. Микитенко О. О. Стаття І. Шишманова «Значението и задачата на нашата етнография» (1889) у контексті становлення українсько-болгарських наукових взаємин. Компаративні дослідження слов’янських мов і літератур. Київ, 2010. Вип. 13. С. 240–247.
19. Минкова Л. Михаил Драгоманов и българската украинистика. Матеріали четвертої та п’ятої наукових конференцій «Драгоманівські студії». Софія, 2011. С. 38–44.
20. Огієнко І. Збереження національної ідентичності українців Болгарії на початку ХХІ століття. Българска украинистика. 2021. Брой 10. С. 60–83.
21. Простір українсько-словенської дружби. URL: https://info.library.te.ua/2024/05/blog-post_25.html?view=snapshot (дата звернення 25.05.2024).
22. Рум’янцев О. Становище української громади на території колишньої Югославії з 90-х років ХХ століття до новіших часів. Галичина – Боснія – Воєводина: переселенці з Галичини на території югославських народів в 1890–1990 рр. 2008. № 5. С. 239–243.
23. Саган Г. Створення та діяльність товариства української мови, літератури і культури Воєводини (Сербія). Вісник Черкаського університету. Серія: Історичні науки, 2016. № 3–4. С. 130–137.
24. Терлюк І. Товариство української мови, літератури та культури Воєводини. Українське слово: Часопис українців у Югославії з питань культури, літератури та суспільного життя. 1996. № 1. С. 38–4.
25. Франко И. Притчата за единорога и нейниятъ български вариантъ. Сборник за народни умотворения, наука и книжнина. 1896. Кн. XIII. С. 570–621.
26. Чумак В. Україністика в Сербії: лінгвістичний аспект. Слов’янський збірник. 2003. № 10. С. 17–24.
27. Якімова А. Болгарський період життя професора Михайла Драгоманова. Київ, 2019. 280 с.
28. Якімова А. Збереження етнонаціональної ідентичності українців у Болгарії: історичний та сучасний контексти. Народна творчість та етнологія. 2019. Вип. 5 (381). С. 51–56. DOI : https://doi.org/10.15407/nte2019.05.051.
29. Якімова А. Іван Шишманов і український фольклор. Українознавство. 2013. № 1 (46). С. 214–215.
30. Якімова А. Українці в Болгарії: філософія історичного буття (нариси). Софія, 2011. 100 с.