Юдкін-Ріпун, Ігор

Юдкін-Ріпун Ігор

доктор мистецтвознавства, професор, член-кореспондент НАМ України, провідний науковий співробітник відділу екранно-сценічних мистецтв та культурології Інституту мистецтвознавства, фольклористики та етнології ім. М. Т. Рильського НАН України (Київ, Україна).

ORCID ID: https://orcid.org/0000-0002-4616-302X

Анотація / Abstract

Завданням статті є порівняння двох дилогій: з одного боку – «На шляху до Коринфа» (1964) та «Смуги» (1971) польського письменника А. Кусневича (1904–1993), а з іншого – «Лебедина зграя» (1971) та «Зеленці млини» (1976) українського письменника В. Земляка (1923–1977). Обидва твори мають вигляд мемуарів і хроніки, стосуються тієї самої доби (перша половина ХХ ст.) та суміжних місцевостей України (Галичина і Поділля). Крім форми особистих споминів та розповіді від першої особи, саме авторське ставлення до епохи надає обґрунтованості порівняльному дослідженню творів. Відкривається очевидна наявність драматичних властивостей, пов’язаних із міфотворчими спрямуваннями оповідей. Хоча звітування про особисті життєписи, подане у формі спогадів, не дає приводу для розгортання ліній дії, власне таємниця надає творам драматичних властивостей. Питання про ці властивості постає як проблема вмотивованості тексту з огляду на відсутність сюжету з макроскопічними предикатними зв’язками. Зокрема, проблема вмотивованості постає як наслідок текстової не­однорідності, що є результатом подрібнення, властивого пам’яті.

Відповідно, мнемонічні основи текстового роздрібнення простежуються далі в спонтанності подій, що зумовлює проблематичність їхньої мотивації, де диво заміщає раціональний зв’язок речей. Пам’ять оповідача відновлює події минувшини через їхню ритуальну значущість як часток наскрізної дії і в цьому сенсі наближається до міфу. Це забезпечує продуктивне поле для розв’язування проблем вмотивованості засобами аспектології. Такий підхід дає змогу відкрити пріоритет умисно статичного аспекту на противагу аспектові переходу від однієї ситуації до іншої, як у реалістичній прозі. Переважання деталей передбачає аспект сингулярності, де події подаються як часткові й невідворотні. Це тягне за собою переважання спонтанної мотивації із зумовленістю випадками, так що частковість деталей обертається у випадковість картини світу. Відтак виникають семантична неясність і двозначність, місця невизначеності (термін Р. Інгардена), що відсилають до прихованого змісту, як у драматичній виставі. Частковість і випадковість мають наслідком віднесення деталей до уявної цілісності, як у тропі синекдохи. Усе це висуває проблему фатальності як первинне джерело драматизму.

Ключові слова: парцеляція, мотивація, аспект, сингулярність, випадковість, синекдоха, амбівалентність.

Джерела та література

1. Земляк В. Лебедина зграя. Зелені млини. Київ : Радянський письменник, 1976. 624 с.
2. Кирай Д. К соотношению драматических и повествовательных начал. Acta Litteraria Academiae Scientiarum Hungaricae. 1971. T. 13. Fasc. 1–4. P. 223–239.
3. Кобилко Н. А. Реальні ознаки міфологеми «дорога» в дилогії В. Земляка «Лебедина зграя» й «Зелені Млини». Науковий вісник Східноєвропейського національного університету імені Лесі Українки. Філологічні науки. Літературознавство.2015. 9. С. 55–60.
4. Кобилко Н. А. Романтична домінанта образу дороги в дилогії Василя Земляка «Лебедина зграя» та «Зелені Млини». Науковий вісник МНУ ім. В. О. Сухомлинського. Філологічні науки (Літературознавство). 2015. № 2 (16). С. 129–133.
5. Курбас Л. Лекції з режисури. Лесь Курбас. Березіль. Із творчої спадщини/ упоряд. та автор приміток М. Г. Лабінський ; передм. Ю. Бобошка. Київ : Дніпро, 1988. С. 49–112.
6. Юдкин-Рипун И. Н. Глагольная семантика и сценарная интерпретация повествовательного текста. Науковий вісник Міжнародного гуманітарного університету. Серія: філологія. Одеса, 2015. Вип. 17. Т. 2. С. 143–147.
7. Юдкин-Рипун И. Н. Сценарий как интерпретация субъектно-предикатных отношений текста. Науковий вісник Міжнародного гуманітарного університету. Серія: філологія. Одеса, 2016. Вип. 22. С. 160–164.
8. Dunn P. N. Irony as structure in the drama. Bulletin of Hispanic Studies. Liverpool. 1984. N. 3. P. 317–325. DOI: https://doi.org/10.1080/1475382842000361317.
9. Dutka E. Intymność zagubiona i gubiąca w powieści Andrzeja Kuśniewicza «Wdrodze do Koryntu». Intymność wyrażona. Red. M. Kisiel, M. Tramer. Katowice: Wydawnictwo Uniwersytetu Śląskiego, 2006. S. 155–167.
10. Dutka E. O niektórych tropach analizy antropologicznej. Antropologia kultury – Antropologia literatury. Red. Ewa. Kosowska, E. Jaworski. Katowice: Wydawnictwo Uniwersytetu Śląskiego, 2005. S. 82–97.
11. Hoelscher-Obermaier H.‑P. Andrzej Kuśniewicz’ synkretistrische Romanpoetik. Slavistische Beiträge. Band 227. München : Verlag Otto Sagner, 1988. 248 S.  DOI: https://doi.org/10.3726/b12734.
12. Kuśniewicz A. Strefy. Wyd. 2. Warszawa: Państwowy Instytut Wydawniczy, 1976. 452 S.
13. Kuśniewicz A. W drodze do Koryntu. Wyd. 2. Warszawa : Państwowy Instytut Wydawniczy, 1975. 408 S.
14. Lamprecht A. Grammatik der englischen Sprache. Berlin : Volk und Wissen, 1967. 442 S.
15. Łebkowska A. Fikcja jako możliwość. Z przemian prozy XX wieku. Kraków Universitas, 1998, wyd. II uzupełnione. 212 S.
16. Schmidt W. Grundfragen der deutschen Grammatik. Eine Einführung in die funktionelle Sprachlehre. Berlin : Volk und Wissen, 1967. 324 S.
17. Wiktorska-Zapula J. Między wspomnieniem a fantazją: sposoby ocalenia podmiotowości w powieściach Andrzeja Kuśniewicza. Sztuka i filozofia. 2001. N. 20. S. 132–152.