ЧЕБАНЮК ОЛЕНА 2023

 ЧЕБАНЮК ОЛЕНА – кандидатка філологічних наук, старша наукова співробітниця відділу української та зарубіжної фольклористики Інституту мистецтвознавства, фольклористики та етнології ім. М. Т. Рильського НАН України (Київ, Україна).

Анотація/ Abstract

Пісня «Пливе кача по Тисині…» посідає особливе місце в сучасному пісенному репертуарі українців. Сьогодні її виконують під час панахиди за героями, загиблими в російсько-українській війні. Традиція виникла нещодавно, в січні та лютому 2014 року ця пісня супроводжувала прощання з героями, загиблими під час Революції Гідності. В Україні пісню знають усі. Фольклористи, мовознавці, журналісти присвятили численні дослідження вивченню її ґенези, мовних особливостей, специфіки образності, своєрідності побутування та виконання. Пісню «Пливе кача…» вважали лемківською народною піснею, баладою, піснею літературного походження, піснею часів Першої світової війни, українських партизанів часів Другої світової війни. Аналіз друкованих джерел свідчить, що перший запис пісні як фольклорного твору зробив у 1938 році композитор Дезидерій Задор у с. Воловець Мукачівського району на Закарпатті, надрукував у збірнику 1944 року. Текст пісні – це монолог сина, який покидає матір і йде на чужину. Дезидерій Задор вважав її народною, зарахував до українських соціально-побутових пісень. Музиколог Володимир Гошовський 1961 року в с. Березово Хустського району Закарпатської області записав текст і мелодію пісні «Пливе кача по Тисині», атрибутував як «мандрівну». Віра Баганич, солістка Закарпатського народного хору на початку 1960-х років вперше a cappella виконала її зі сцени. Запис пісні на платівці з’явився в 1972 року й відтоді пісня в авторських обробках ввійшла до репертуару багатьох естрадних гуртів. Пісня в багатоголосному виконанні гурту «Піккардійська терція» стала тим варіантом, який є реквіємом загиблим за Україну. Фольклорист Василь Сокіл висунув гіпотезу, що текст пісні належить закарпатському письменнику Василю Ґренджі-Донському, її виконували воїни УПА під час Другої світової війни та в часи визвольних змагань. З цією версію не погоджується відомий мовознавець Василь Німчук. Він провів ґрунтовний аналіз уживаної лексики у варіантах тексту пісні, порівняв із лексикою закарпатських пісень інших жанрів. Учений дійшов висновку, що «Пливе кача по Тисині…» є народною закарпатською піснею, а текст Василя Ґренджи-Донського є її літературною обробкою. У народному тексті «Пливе кача…» використовуються сталі формули, кліше, loci communas, образи. Вони вживаються у багатьох жанрах закарпатського і на загал українського фольклору. Мотиви води, що сполучає світ людей і світ потойбіччя, паралелізм водоплавного птаха і героя твору має індоєвропейське коріння. Теорія формульності фольклорних епічних текстів, розроблена А. Лордом і М. Перрі, доповнена у роботах українського фольклориста Ф. Колесси. Зіставний аналіз різних фольклорних творів зі спільними мотивами, кліше, loci communes, використаних у фольклорних варіантах пісні «Пливе кача» є підтвердженням теорії Лорда-Перрі-Колесси. Популярність пісні серед українських музикантів сприяв її запис у виконанні Віри Баганич на платівку (1972). З того часу пісню «Пливе кача…» виконувало багато українських музикантів. Гурт «Піккардійська терція» зробив багатоголосну обробку фольклорного тексту. Цей варіант поширився після 2014 року і став виконуватися як поховальна пісня. Історія записування, виконання й дослідження пісні «Гей, пливе кача…», аналіз фольклорних і авторських текстів, варіантів і версій різними вченими і спеціалістами з різними підходами до аналізу, методиками й методами дослідження дають можливість скласти цілісну картину виникнення та функціонування новітніх фольклорних і фольклоризованих творів. Історія побутування пісні «Гей, пливе кача по Тисині…» дає змогу простежити механізми, які впливають на створення нових варіантів і нових версій пісень у нових обставинах сьогодні.

Ключові слова: пісня-реквієм, поховальний фольклор, Революція Гідності, російсько-українська війна.

Джерела та література

1. Гошовський В. Українські пісні Закарпаття. Львів, 2003. 478 с.
2. Гнатів О., Сможаник З. Образно-символічна та інформаційна наповненість українських народних пісень (на прикладі «Гей, пливе кача по Тисині»). Молодь і ринок: щомісячний науково-педагогічний журнал Дрогобицького державного педагогічного університету. № 12 (119). Дрогобич, 2014. С. 82.
3. Гренджа-ДонськийВ. Твори / упоряд., вступ. ст. та приміт. О. Мишанича). Ужгород : Карпати, 2001.
4. Козирєва Т. Під голоси «піккардійців» ми вшановуємо героїв Майдану. День. 2014. 5 березня. № 40. С. 4–5.
5. 5. Народні пісні подкарпатских русинов / зібр. Д. Задор, Ю. Костьо, П. Мислославский. Унгвар, 1944. 114 с. URL : https://uk.wikisource.org/wiki_1._1944.djvu/49 (дата звернення: 02.04. 2024).
6. 6. Німчук В. До питання походження пісні «Пливе кача по Тисині». Слово і час. Київ, 2015. № 7. С. 79–85.
7. Майдан. Пряма мова. Кн. 1 / упоряд. О. Ю. Чебанюк, О. Ю. Ковальова. Київ : Музей Революції гідності, 2019. 448 с.
8. Падяк В. «Плаве кача по Тисині»: Перша світова війна у карпаторусинському пісенному фольклорі. Ужгород, 2017. 118 с.
9. 9. Сокіл В. Про пісню «Пливе кача по Тисині». Народознавчі зошити. Львів, 2014. № 4 (118). С. 17–82.
10. Фольклорні матеріали з отчого краю / зібр. В. Сокіл, Г. Сокіл. Львів, 1998. 614 с.
11.  Lord A. B. Composition by Theme in Homer and Southslaviс Epos. Transactions of the American Philological Association. 1951, vol. 89. DOI: https://doi.org/10.2307/283421.