ІВАННІКОВА ЛЮДМИЛА 2023

Повернутись до журналу
Завантажити публікацію
Автори публікації: Іваннікова Людмила
Стор.: 3–31.
УДК:  393 : 398.8] (=161.2) : 355.01 (470 : 477) “19120”
ORCID ID: https://orcid.org/0000-0003-0617-5082
DOI: https://doi.org/10.15407/slavicworld2023.22.003
Бібліографічний опис: Іваннікова, Л. (2023) Традиційний похорон у контексті російсько-української війни: оплакування загиблих військовослужбовців. Слов’янський світ, 22, 3–31.
Надійшло 20.10.2023
Рекомендовано до друку: 13.12.2023

ІВАННІКОВА ЛЮДМИЛА

кандидатка філологічних наук, доцент, старша наукова співробітниця відділу української та зарубіжної фольклористики Інституту мистецтвознавства, фольклористики та етнології ім. М. Т. Рильського НАН України (Київ, Україна).

ТРАДИЦІЙНИЙ ПОХОРОН У КОНТЕКСТІ РОСІЙСЬКО-УКРАЇНСЬКОЇ ВІЙНИ: ОПЛАКУВАННЯ ЗАГИБЛИХ

ВІЙСЬКОВОСЛУЖБОВЦІВ

 

Анотація / Abstract

Важливою складовою традиційного похоронного обряду є оплакування померлого. Під впливом російсько-української війни 2014–2023 років ця традиція актуалізувалася в усіх регіонах України. Про це свідчать як експедиційні матеріали, так і численні відеозаписи похоронів військовослужбовців, опубліковані в соцмережах. Мета та завдання статті – простежити динаміку традиції оплакування загиблих військовослужбовців протягом XX–XXI ст. та її трансформацію в умовах сучасної російсько-української війни. Джерельною базою дослідження стали власні записи автора та відеоматеріали, опубліковані в соцмережах. Наукова новизна статті полягає в тому, що автор вперше в історії української фольклористики здійснила запис голосіння матері за загиблим сином у живому побутуванні. Цінність цього запису полягає в тому, що ці тексти поповнюють малочисельну колекцію українських голосінь, записаних під час похорону, а не на замовлення. Згідно зі спостереженнями автора, героїв оплакують колективно, як у селах, так і в містах. Місця оплакування традиційні: рідна хата, подвір’я, парафіяльний храм, площа міста або села, дорога до місця поховання, кладовище, могила військовослужбовця. Час голосіння – від одержання звістки про смерть до завершення похорону, а також у поминальні дні. Роль плакальниць виконують традиційно жінки: мати, вдова, сестра, донька, близькі родички, сусідки, односельці. За спостереженнями автора, виконавиці голосінь, що вийшли з фольклорного середовища, не втратили зв’язку із локальними традиціями своїх регіонів та інтуїтивно відтворюють плач у засвоєних ними архаїчних формах. Тексти голосінь традиційно звернені до загиблого воїна. Основні мотиви: історія життя та обставини загибелі полеглого воїна, глибокі переживання матері та вдови з приводу тяжкої втрати, обітниці відвідувати його могилу, виховати дітей. Традиційною також є сильна ідеалізація загиблого воїна. Висновки. На основі власних спостережень автор доходить висновку, що, не зважаючи на певні новації, котрі з’явились під впливом воєнного часу, плачі та голосіння за загиблими воїнами зберігають традиційні вербальні, музичні та акціональні форми, локально-регіональні особливості виконання, структуру та функції, зокрема, психотерапевтичну, комунікативну, інформаційну, консолідуючу. Однак у процесі глобалізації виникли такі нові форми оплакування, як наївна поезія, спогади та листи-звернення до загиблих військових. Вони мають ритмізовану форму вірша, використовують поетичні прийоми та формули, характерні для досліджуваного жанру. У зв’язку з цим автор вважає їх писемною модифікацією традиційних народних голосінь.

Ключові слова: російсько-українська війна, оплакування загиблих військовослужбовців, похоронні голосіння.

Джерела та література

  1. Беньковский И. Смерть, погребение и загробная жизнь по понятиям и верованиям народа. Киевская старина. Киев, 1896. № 9. С. 229 – 261.
  2. Боряк О. «Як янгол вестиме до Бога»: поховальна обрядовість українсько-білоруського пограниччя : монографія. Київ : ДІА, 2021. 352 с.
  3. Вічна пам’ять та слава Герою… URL : https://www.facebook.com/bucharada.gov.ua/videos/3134274640236742 (дата звернення: 12. 10. 2023).
  4. Гнатюк В. М. Похоронні звичаї й обряди. Етнографічний збірник. Львів, 1912. Т. 32. С. 203–426.
  5. Голосіння / упоряд. І. Коваль-Фучило ; наук. ред. Л. Іваннікова ; НАН України, ІМФЕ ім. М. Т. Рильського. Київ, 2012. 792 с.
  6. Гузій Р. З народної танатології: карпатознавчі розсліди. Львів, 2007. 352 с.
  7. Альчинська Іра. Я прощалась з чужим сином по телефону. URL : https: // www.facebook.com/permalink.php?story_fbid=pfbid0RLKNtXzhcemmQmGnbuQLWjh1QExFw3SGvxoH6fdAnBGzXmQtHtc5QjVyBLTyv1uul&id=100010872789616 (дата звернення: 12. 10. 2023).
  8. Коваль-Фучило І. М. Українські голосіння: антропологія традиції, поетика тексту / наук. ред. В. Івашків ; НАНУ ІМФЕ ім. М. Т. Рильського. Київ, 2014. 360 с.
  9. Конобродська В. Поліський поховальний і поминальний обряди. Т. 1. Етнолінгвістичні студії. Житомир : Полісся, 2007. 356 с.
  10. Кузеля З. Посижінє і забави при мерци в українськім похороннім обряді. Записки НТШ. Т. CXXII, 1915. С. 103–160.
  11. Ленчевский Л. Похоронные обряды и поверья в Староконстантиновском уезде Волынской губ. Киевская старина. 1899. № 7. С. 70–78.
  12. Малинка А. Н. Малорусские обряды, поверья, заплачки при похоронах. Этнографическое обозрение. 1898. № 3. С. 96–106; № 4. С. 151–152.
  13. Микитенко О. О. Балкано-слов’янський текст поховального оплакування: прагматика, семантика, етнопоетика. Київ, 2010. 424 с.
  14. Микитенко О. О. Сербські голосіння: поетичний та історико-географічний аналіз. Київ : Наукова думка, 1992. 151 с.
  15. Гема М. Надягнув обручку коханій у труні: наречений поділився спогадами про загиблу Юлію Шевченко. 24 Канал. 18 серпня 2023. URL : https://24tv.ua/viyni-ukrayini-zaginula-yuliya-shevchenko-narecheniy-rozpoviv_n2374658 (дата звернення: 12. 10. 2023).
  16. Весельський Олег. Без назви. URL : https://www.facebook.com/100076666843345/videos/204861399079169/ (дата звернення: 12. 10. 2023).
  17. Олена Кукла разом з Ярославом Сергеевичем. 15 червня 2022 р. Син, синулічка, синочок…. URL : https://www.facebook.com/elena.kukla.1/videos/1190477261769122/ (дата звернення: 12.10.2023).
  18. Свєнціцький І. Похоронне голосіння і церковно-релігійна поезія (Студія над розвитком мотивів народної словесності). Записки НТШ. 1910. Т. 93. С. 32–53; Т. 94. С. 5–39.
  19. Свєнціцький І. Похоронні голосіння. Етнографічний збірник. Львів, 1912. Т. XXXI. 129 с.
  20. Труды этнографическо-статистической экспедиции в Западно-Русский край, снаряжённой Императорским Русским Географическим Обществом: Юго-Западный отдел. Материалы и исследования, собранные д. чл. П. Чубинским; издан под наблюдением д. чл. Н. И. Костомарова: репринт : в 7 т. Т. 4. / відп. за вип. Г. А. Скрипник. НАН України, ІМФЕ ім. М. Т. Рильського. Київ, 2010. 798 с. Похороны. С. 697–713.
  21. У небо янголом злетів… URL: https://www.facebook.com/bucharada.gov.ua/videos/543866884171561 (дата звернення: 12.10.2023).
  22. Liashuk Karinka. 20‑го жовтня ми попрощалися із нашим Героєм… URL : https://www.facebook.com/100015028302619/videos/643168603933367 (дата звернення: 12.10.2023).