ІВАННІКОВА ЛЮДМИЛА 2024

ІВАННІКОВА ЛЮДМИЛА

кандидатка філологічних наук, доцентка, старша наукова співробітниця відділу української та зарубіжної фольклористики Інституту мистецтвознавства, фольклористики та етнології ім. М. Т. Рильського НАН України (Київ, Україна).

ORCID ID: https://orcid.org/0000-0003-0617-5082

Іваннікова, Л. (2024) Глорифікаційна промова сучасного похорону: традиція міської культури. Слов’янський світ, 23, 183–217.

Анотація / Abstract

У міській культурі в контексті похоронного ритуалу побутує практика виголошення імпровізованих прощальних, надгробних та поминальних промов. Вони звучать під час похорону й за поминальною трапезою. Особливо це характерно для похоронів української інтелігенції та загиблих військовослужбовців. Ці комеморативні тексти характерні виключно для традиції міської культури, яка має глибоке генетичне коріння. Такі імпровізовані промови в міській традиції функціонально замінили виконання похоронних пісень і псальм, а частково й голосінь. У них відображені традиційні світоглядні уявлення про загробне життя та про душу померлого. Усе це зумовлює актуальність фольклористичного дослідження таких текстів.

Наукова новизна. Уперше в українській фольклористиці предметом наукового дослідження стали комеморативні тексти поховально-поминального обрядового комплексу традиційної культури міста. Це індивідуальні імпровізовані промови, приурочені до похорону та поминальних днів.

Мета дослідження – здійснити науковий фольклористичний аналіз вищезгаданих комеморативних текстів, простежити їхню генезу, структуру, семантику і прагматику, термінологію, жанрові ознаки, зв’язок з усною народною традицією.

Методи дослідження. У статті застосовано методи включеного спостереження, інтерв’ювання, описово-аналітичний, порівняльно-історичний, історико-генетичний та структурно-типологічний, функціональний та міждисциплінарний.

Джерельною базою стали як власні записи та спостереження авторки, здійснені в кінці XX – на початку XX ст. під час міських похоронів і поминок, так і матеріали із соціальних мереж.

Висновки. Проаналізувавши історичні джерела, авторка дійшла висновку про паралельне існування в українському побуті голосильної та комунікативної традицій. Джерела вказують на диференціацію сільської та міської поховальної культури. Практика виголошення усних імпровізованих похоронних і поминальних промов є однією з форм комеморації, характерною виключно для міста. Семантично ці тексти перебувають на межі між фольклором, усною історією та індивідуальною творчістю. У міській традиції вони функціонально замінюють голосіння, з якими мають генетичну та типологічну спорідненість. Спільними ознаками цих жанрів є індивідуальна імпровізація та прагматика, а саме функції оплакування, прощання, комунікації з померлим, поминання, заспокоєння, інформативна та консолідуюча.

Ознаки фольклорності комеморативних текстів: усна імпровізація, відображення традиційних світоглядних уявлень та ментальних стереотипів; спорідненість із фольклорною прозою – меморатами, фабулатами, бувальщинами, народними оповіданнями, героїчними легендами; включення характерних для похоронної традиції фольклорних мотивів; використання традиційних фольклорних формул, ритуальної мови і ритуальних текстів; наявність елементів ідеалізації, героїзації та міфологізації покійника. Звеличення подвигу героя і патріотичний пафос наближають комеморативні промови до героїчного епосу та величального фольклору.

Традиція виголошувати надгробне слово або зачитувати промови під час похорону була відома вже в козацькі часи, актуалізувалася в другій половині XIX cт., зокрема, під час похорону та перепоховання в Україні Тараса Шевченка. Звідси поширився звичай зачитувати або усно виголошувати промови та вірші під час похорону видатних українських діячів. Прагматика публічних промов на похоронах видатних українців інша. У XIX–XXI ст. вони стали формою протесту проти російського самодержавства, маніфестацією українства, засобом пробудження національної самосвідомості та консолідації української нації, боротьби за Єдину Соборну Незалежну Україну.

Ключові слова: сучасний міський похорон, комеморативний текст, оплакування, поминання, імпровізовані промови.

ДЖЕРЕЛА ТА ЛІТЕРАТУРА

1. Andriy Kovalov. Ці чотири світлини… URL : https://www.facebook.com/andriy.kovalov (дата звернення 01.05.2024).
2. Белозерский В. Значение Шевченка для Украины. Проводы тела его в Украину из Петербурга. Основа. 1861. № 6. С. 1–38.
3. Беньковский И. Смерть, погребение и загробная жизнь по понятиям и верованию народа. Киевская старина. 1896. № 9. С. 229–261.
4. Боряк О. «Як янгол весттиме до Бога…»: поховальна обрядовість українсько-білоруського пограниччя : монографія. Київ : ДІА, 2021. 352 с. (Студії та матеріали з культурної антропології Українського Полісся. Вип. 1).
5. Боса Л. Ландшафт як дзеркало спогадів: сучасні меморіальні практики наддніпрянців у контексті постколоніальних студій (за польовими матеріалами). Народна творчість та етнологія. 2021. № 4 (392). С. 17–27. DOI : https://doi.org/10.15407/nte2021.04.017.
6. Боса Л. Місця пам’яті втраченого ландшафту та сучасні комеморативні практики населення Наддніпрянщини (за польовими матеріалами). Українське козацтво в етнокультурному просторі Наддніпрянщини. Зб. наук. пр. / редкол.: Н. М. Буланова (відп. ред.) та ін.. Нікополь : Принтхаус Римм, 2015. С. 5–21.
7. Герой загинув заради життя. URL : https://www.facebook.com/permalink.php?story_fbid=pfbid02D1iV9qEH4wY6tEc7onzdWxNeGdvV1r1kwbtnyg1Sxp7dAKs9aJWNtzrkGxVqeSnGl&id=100003297199866 (дата звернення: 01.05.2024).
8. Гримич М. Сучасне повсякдення людей літнього віку (український досвід Канади). Народна культура українців: життєвий цикл людини: історико-етнологічне дослідження у 5 т. / [наук. ред. М. Гримич]. Київ : Дуліби, 2015. Т. 5. Старість. Смерть. Культура шанування небіжчиків. С. 117–136.
9. Гузій Р. З народної танатології: карпатознавчі розсліди. Львів, 2007. 352 с.
10. Гузій Р. Похоронна обрядовість українців Карпат. Народна культура українців: життєвий цикл людини: історико-етнологічне дослідження у 5 т. / [наук. ред. М. Гримич]. Київ : Дуліби, 2015. Т. 5. Старість. Смерть. Культура шанування небіжчиків. С. 239–252.
11. Данило Щербаківський. URL : https://uahistory.com/topics/famous_people/8413 (дата звернення: 01.05.2024).
12. Жемчужников Л. Воспоминание о Шевченке, его смерть и погребение. Основа. 1861. № 3. С. 1–21.
13. Зайцев П. Життя Тараса Шевченка. Київ : Обереги, 1994. 456 с.
14. Замура О. Боротьба за символічний контроль над смертю (ранньомодерне українське суспільство). Народна культура українців: життєвий цикл людини : історико-етнологічне дослідження у 5 т. / [наук. ред. М. Гримич]. Київ : Дуліби, 2015. Т. 5. Старість. Смерть. Культура шанування небіжчиків. С. 208–238.
15. Іваннікова Л. Сучасний похорон у контексті російсько-української війни: оплакування загиблих військовослужбовців. Слов’янський світ. 2023. Вип. 22. С. 3–31. DOI: https://doi.org/10.15407/slavicworld2023.22.003.
16. Коваль-Фучило І. (упоряд.) Голосіння / НАН України, ІМФЕ ім. М. Т. Рильського. Київ, 2012. 792 с.
17. Коваль-Фучило І. Українські голосіння: антропологія традиції, поетика тексту / наук. ред. В. Івашків ; НАНУ ІМФЕ ім. М. Т. Рильського. Київ, 2014. 360 с.
18. Коваль-Фучило І. Сучасні комеморативні практики переселенців із затоплених сіл (Київська, Хмельницька, Чернігівська області). Сіверянський літопис. 2021. № 2 (158). С. 123–133. URL : http://www.siver-litopis.cn.ua/arh/2021/Siver_litopis_02_2021.pdf.
19. Кониський О. Тарас Шевченко-Грушівський. Хроніка його життя. Київ : Дніпро, 1991. 701 с.
20. Конобродська В. Поліський поховальний і поминальні обряди. Етнолінгвістичні студії. Житомир : Полісся, 2007. Т. 1. 356 с.

21 Конобродська В. Семантика нічного пильнування біля померлого у тексті поліського поховального обряду. Волинь–Житомирщина. Історико-філологічний збірник з регіональних проблем. Житомир, 2002. С. 26–41.

22. Красиков М. Віщування смерті (до розуміння української народної танатології). Народна культура українців: життєвий цикл людини: історико-етнологічне дослідження у 5 т. / [наук. ред. М. Гримич]. Київ : Дуліби, 2015. Т. 5. Старість. Смерть. Культура шанування небіжчиків. С. 173–207.
23. Ленчевский Л. Похоронные обряды и поверья в Староконстан. у. Волынской губ. Киевская старина. 1899. №. 7. С. 70–78.
24. Микитенко О. Балкано-слов’янський текст поховального оплакування: Прагматика, семантика, етнопоетика. Київ : Інститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології ім. М. Т. Рильського НАН України, 2010. 424 с.
25. Микитенко О. Сербські голосіння: поетичний та історико-географічний аналіз. Київ : Наукова думка, 1992. 150 с.
26. Молилася за сина всім святим… URL : https://www.facebook.com/reel/450100427448864 (дата звернення: 01.05.2024).
27. Орлова Н. Смерть, похорон і перепоховання в Україні. Шевченківська енциклопедія. У 6 т. Т. 5. Пе–С / голов. ред. М. Г. Жулинський. Київ : Ін-т літератури ім. Т. Г. Шевченка, 2015. С. 852–862.
28. Панегірик. URL : https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9F%D0%B0%D0%BD%D0%B5%D0%B3%D1%96%D1%80%D0%B8%D0%BA.
29. Поліція заборонила промови на похоронах письменниці URL : https://gazeta.ua/articles/history/_policiya-zaboronila-promovi-na-pohoronah-pismennici/978110 (дата звернення: 01.05.2024).
30. Похорон Івана Франка (1916). URL : https://city-as-stage.lvivcenter.org/articles/pokhoron-ivana-franka/ (дата звернення: 01.05.2024).
31. Прокопович Людмила. 22 травня 1979 року… URL : https://www.facebook.com/photo/?fbid=1310305192883720&set=a.154740671773517 (дата звернення: 01.05.2024).
32. Скальковский А. Похороны запорожца в 1772 году. Киевская старина. 1898. № 2. С. 43–47.
33. Сьогодні вшанували загиблого воїна. URL : https://www.facebook.com/demi.lune.od/videos/1113192227225355 (дата звернення: 01.05.2024).
34. Фещук Наталія. Ольга Кобилянська: вершниця, яка любила білі троянди. URL : https://zbruc.eu/node/98113 (дата звернення: 01.05.2024).
35. Хланта І. Покаянні та похоронні пісні / запис текстів і мелодій, упоряд., підгот. текстів, вступ. ст., прим. І. В. Хланти. Ужгород : Патент, 2007. 272 с.
36. Чалый М. К. Похороны Т. Г. Шевченко на Украине. Воспоминание о Тарасе Шевченко. Киев : Днипро, 1988. С. 449–455.
37. Чубинский П. Труды этнографическо-статистической экспедиции в Западно-Русский край, снаряжённой Императорским Русским Географическим Обществом: Юго-Западный отдел. Материалы и исследования, собранные д. чл. П. Чубинским; издан под наблюдением д. чл. Н. И. Костомарова: репринт. у 7 т. Т. 3. / відп. за вип. Г. А. Скрипник. НАН України, ІМФЕ ім. М. Т. Рильського. Київ, 2008. 486 с.
38. Чубинский П. Труды этнографическо-статистической экспедиции в Западно-Русский край, снаряжённой Императорским Русским Географическим Обществом: Юго-Западный отдел. Материалы и исследования, собранные д. чл. П.Чубинским; издан под наблюдением д. чл. Н. И. Костомарова: репринт. у 7 т. Т. 4. / відп. за вип. Г. А. Скрипник. НАН України, ІМФЕ ім. М. Т. Рильського. Київ, 2010. 798 с.
39. Ящуржинський Х. Причинки до пізнання культу предків на Україні. Записки Наукового товариства ім. Шевченка. Т. 109. Кн. 3. Львів, 1912. С. 5–9.