ІВАННІКОВА ЛЮДМИЛА 2025 №4

ІВАННІКОВА ЛЮДМИЛА

кандидатка філологічних наук, доцентка, старша наукова співробітниця відділу української та зарубіжної фольклористики Інституту мистецтвознавства, фольклористики та етнології ім. М. Т. Рильського НАН України (Київ, Україна).

ORCID ID: https://orcid.org/0000-0003-0617-5082

ПЕРСОНІФІКАЦІЯ СМЕРТІ В НЕКАЗКОВІЙ ПРОЗІ

ПОДІЛЬСЬКО-ВОЛИНСЬКОГО ПОГРАНИЧЧЯ:

З РЕПЕРТУАРУ ОДНІЄЇ РОДИНИ

Анотація / Abstract

Предмет наукового дослідження статті – неказкова фольклорна проза, пов’язана з наративною традицією сучасного українського похорону, а саме: демонологічна легенда, бувальщина, билиця. Об’єкт – зоо- та антропоморфні персоніфікації смерті, що збереглися у прозовому фольклорі Подільсько-Волинського пограниччя, проблема творення і трансмісії фольклорних текстів у межах родини як найменшого фольклорного осередку. Джерельною базою стали власні записи та спостереження авторки, зроблені в кінці XX – на початку XXІ ст. Мета дослідження – простежити принципи фольклоротворення, трансляції і трансмісії прозових наративів у межах малого фольклорного осередку, розкрити архаїку та символіку зооморфних та антропоморфних образів смерті, з’ясувати їх спільнослов’янські корені. Зосередженість уваги саме на матеріалі, який побутував у дуже вузькому середовищі – у межах однієї родини, на його трансляції і трансмісії визначає наукову новизну роботи. У статті використано такі методи дослідження: включеного спостереження, самозапису, інтерв’ювання, описово-аналітичний, порівняльно-історичний та порівняльно-типологічний.

Родина є найменшим фольклорним осередком, де відбувається процес творення, трансляції і трансмісії прозових текстів. Саме звідти вони транслюються в інші (більші) осередки, якими є вулиця, село (місто), регіон. Виникнення нових варіантів зумовлене процесом фольклоризації індивідуальних текстів. Різні варіанти сюжету породжують віддаленість у часі між реальною чи уявною подією та розповіддю про неї. На особливості нового варіанта впливає тривала часова відстань між активним побутуванням наративу та його пригадуванням, тривале зберігання тексту в пасивній пам’яті оповідача, вторинне походження тексту, тобто кількість імпліцитних оповідачів, часовий та світоглядний відрив оповідача від наративної традиції свого осередку. Але при всьому цьому сюжет залишається впізнаваним завдяки збереженню основних його елементів. Варіанти й різночасові записи від певної особи або кількох осіб дають змогу виявити індивідуальні особливості кожного виконавця.

Тематика створених легенд може бути тісно пов’язана з життям цього малого осередку, але під час творення оповіді кожен наратор використовує мотиви, образи, сюжетні схеми, формули, які він черпає з усної традиції не лише свого вузького осередку, а й значно ширшого регіону. Чим більший архаїчний образ та його функція, тим більша його присутність у різних фольклорних жанрах, світоглядних уявленнях, віруваннях, обрядах. Саме тому записані мною в локальних фольклорних осередках (родина, вулиця) легенди про смерть як зооморфну й антропоморфну істоту репрезентують не лише окремих носіїв фольклору, а й весь архаїчний пласт українського фольклору. Про архаїчність цих сюжетів свідчить наявність цілої низки пограничних локусів, навколо яких сконструйовані розповіді. Це причілок хати, вікно, двері, стріха, клуня, стайня, хлів, ворота, дорога, вулиця, перехрестя, гора, цвинтар, город, ставок. Це просторові й часові межі, через які відкривається вихід у потойбічний світ. Тому їх не слід перетинати людині. Саме ті персонажі легенд, які наважилися порушити ці межі, зуміли побачити персоніфіковані зооморфні та антропоморфні образи смерті у вигляді сірого / білого коня, кози, нареченої з дружками. У записаних мною легендах немає чіткої диференціації між смертю, хворобою та нечистою силою. Кінь, коза в локальній традиції цього осередку можуть уособлювати різних демонічних істот. Та все ж таки основними ознаками смерті в досліджуваних текстах є білий колір, німота, дзеленчання дзвоників, поява на пограничних локусах, яка стала причиною смерті людей.

Наведені мною тексти та їх скупченість в усній традиції фольклорного осередку села, родини, засвідчують, що саме Подільсько-Волинське пограниччя могло бути одним з основних ареалів виникнення та побутування прозових наративів, у яких фігурує персоніфікований образ смерті. Вони відображають архаїчні світоглядні уявлення та вірування, притаманні не лише слов’янським, а й іншим європейським народам.

Ключові слова: неказкова проза, народна демонологія, зооморфні та антропоморфні персоніфікації смерті, фольклор Подільсько-Волинського пограниччя, творення і трансмісія фольклорних текстів.

Джерела та література

1. Васильев М. К. Антропологические представления в верованиях украинского народа. Этнографическое обозрение. 1890. № 1. С. 87–97.
2. Васильев М. К. Из народных уст. Этнографическое обозрение. 1895. № 2. С. 146–150.
3. Гнатюк В. Нарис української міфології / підготовка до друку, вступна ст. і прим. Р. Кирчіва. Львів: Інститут народознавства НАНУ, 2000. 263 с.
4. Гнатюк В. М. Останки передхристіянського релігійного світогляду наших предків. Знадоби до української демонології. Т. II. Вип. 1./ зібрав Володимир Гнатюк. Етнографічний збірник. Львів, 1912. Т. XXXIII. С. V–XLII.
5. Гузій Р. З народної танатології: карпатознавчі розсліди. Львів, 2007. 352 с.
6. Гузій Р. Перед порогом вічності: останні приготування. Народна культура українців: життєвий цикл людини: історико-етнологічне дослідження : у 5 т. / [наук. ред. М. Гримич]. Київ: Дуліби, 2015. Т. 5 : Старість. Смерть. Культура шанування небіжчиків. С. 137–172.
7. Гузій Р. Уявлення та вірування українців Карпат про персоніфіковану Смерть. Народознавчі зошити. 1995. № 6. С. 362–366.
8. Давидюк В. Ф. Українська міфологічна легенда. Львів: Світ, 1992. 176 с.
9. Етнографічний образ сучасної України. Корпус експедиційних фольклорно-етнографічних матеріалів / [голов. ред. Г. Скрипник] ; НАН України, ІМФЕ ім. М. Т. Рильського. Київ, 2020. Т. 5 : Поховально-поминальні звичаї та обряди. 464 с.
10. Жизнь и творчество крестьян Харьковской губернии. Очерки по этнографии края / под редакцией В. В. Иванова. Издание Харьковского статистического комитета. Харьков, 1898. Т. 1.
11. Знадоби до української демонології. Т. II. Вип. 1 / зібрав Володимир Гнатюк. Етнографічний вісник. Т. XXXIII. Львів, 1912. 280c.
12. Красиков М. Віщування смерті (до розуміння української народної танатології). Народна культура українців: життєвий цикл людини: історико-етнологічне дослідження : у 5 т. / [наук. ред. М. Гримич]. Київ: Дуліби, 2015. Т. 5 : Старість. Смерть. Культура шанування небіжчиків. С. 173–207.
13. Кузьменко О. Драматичне буття людини в українському фольклорі: концептуальні форми вираження (період Першої та Другої світових війн) : монографія. Львів: Інститут народознавства НАН України, 2018. 728 с.
14. Милорадович В. П. Народные обряды и песни Лубенского уезда Полтавской губернии, записанные в 1888–1895 гг. Сборник Харьковского историко-филологического общества. Харьков, 1897. Т. 16. C.1–223.
15. Похоронні звичаї й обряди / зібрав Володимир Гнатюк. Етнографічний збірник. Т. XXXI–XXXII. Львів, 1912. С. 153–424.
16. Чубинский П. Труды этнографическо-статистической экспедиции в Западно-Русский край, снаряжённой Императорским Русским Географическим Обществом: Юго-Западный отдел. Материалы и исследования, собранные д. чл. П. Чубинским; издан под наблюдением д. чл. Н. И. Костомарова: репринт : у 7 т. Т. 4. / відп. за вип. Г. А. Скрипник. НАН України, ІМФЕ ім. М. Т. Рильського. Київ, 2010. 798 с.
17. Шалак О. Смерть. 100 найвідоміших образів української міфології. Київ: Автограф, 2007. С. 110–117.
18. Швед І. Семантыка і функцыянаванне белага колеру ў сямейнай абряднасці беларусаў. Міфологія і фольклор. 2012. № 1. С. 71–80.
19. Ястребов В. Н. Материалы по этнографии Новороссийского края, собранные в Елисаветградском и Александрийском уездах Херсонской губернии В. Н. Ястребовым. I. Суеверия и обряды. II. Легенды, сказки и рассказы. Одесса, 1894. 202 с.

Конфлікт інтересів

Авторка не має потенційного конфлікту інтересів, який би міг вплинути на рішення про опублікування цієї статті.

Використання штучного інтелекту

Не використовувався.