Іваннікова Людмила

Іваннікова Людмила

кандидатка філологічних наук, старша наукова співробітниця відділу української та зарубіжної фольклористики Інституту мистецтвознавства, фольклористики та етнології ім. М. Т. Рильського НАН України (Київ, Україна).

ORCID ID: https://orcid.org/0000-0003-0617-5082

Анотація

Стаття присвячена нормативним текстам, які координують, регулюють і регламентують поведінку людини як у повсякденному житті, так і в певні сакральні часові проміжки. Вони відображають світо­глядні уявлення народу про причинно-наслідкові зв’язки в навколишньому світі та в житті людини. Це – вірування, повір’я, прикмети, забобони, календарні й снотлумачні наративи. Усі ці тексти містять рекомендації та заборони, що необхідно й чого не слід робити в різні часові періоди. Предметом дослідження стали календарні наративи с. Губча Хмельницької області, що містять оригінальні сюжети, у яких відображена система приписів, заборон і покарань за їх порушення. Матеріалом послужили прозові наративи й малі фольклорні форми, зафіксовані авторкою в кінці XX – на початку XXI ст., що представляють локальну традицію одного села. За змістом вони чітко діляться на дві категорії: 1) тексти, які регламентують традицію: заборона на певні види їжі й дозвілля в час посту та рекомендації щодо виконання певних видів робіт протягом календарного року; 2) тексти, у яких розповідається про покарання за порушення поведінкових норм. До найпоширеніших заборон, що їх пам’ятають носії традиції цього села, належать такі: вимітати сміття та підмащувати в хаті, особливо піч, на Різдвяні свята; підслуховувати розмову худоби в новорічну ніч; виконувати будь-які види робіт у дні свята, зокрема на Мавський великдень; зневажати будь-яке (навіть невелике) свято, у тому числі й неділю. На порушника системи приписів і заборон чекає неминуча кара – хвороба, а то й смерть. Ряд аномальних явищ природи (посуха, проливний дощ, неврожай, поява шкідливих комах) також пояснюється порушенням певних заборон під час рокових свят: загородили плота на Провідному тижні; першою на велике свято зайшла в хату жінка тощо. Нерідко всі ці настанови поєднуються з прийомами ініціальної та прогностичної магії. В окремих випадках календарний наратив контамінується зі снотлумачним. Здебільшого це сюжети про милостиню: покійник у сні повідомляє про одержання милостині, дякує або ж докоряє за неналежну милостиню чи просить милостині через сон. Деколи у снах родичі бачать загробне життя своїх рідних, які були щед­рими або жадібними. Ці тексти закорінені в християнський світогляд і розповідаються переважно у дні Великого посту. Ще одна низка контамінацій календарного наративу зі снотлумачним прив’язана до свята Преображення Господнього. Це поширені в усьому слов’янському світі сюжети про те, що померлим дітям не дають яблук на тому світі, якщо їхні матері їли їх до Спаса. Усі наявні в текстах нормативи можна поділити на три групи: система приписів, система заборон і система покарань. Усі ці тексти мали педагогічну функцію, через них транслювалися стереотипи поведінки, закріплювалися певні звичаї, які ставали повсякденною нормою.

Ключові слова: календарний наратив, нормативи, нормативні тексти, приписи і заборони, локальна традиція.

ДЖЕРЕЛА ТА ЛІТЕРАТУРА

1. Грушевська К. М. Дума про пригоду на морі Поповича. Первісне громадянство. Київ, 1926. Кн. 1–2. С. 1–35.
2. Гузій Р. Б. З народної танатології: карпатознавчі розсліди. Львів : Ін‑т народознавства НАН України, 2007. 352 с.
3. Золотослов. Поетичний космос Давньої Русі / упоряд., передм. Михайла Москаленка. Київ : Дніпро, 1988. 294 с.
4. Коваль-Фучило І. М. Регламентації оплакування у східнослов’янській голосильній традиції. Слов’янський світ. 2013. Вип. 11. С. 176–204.
5. Милорадович В. П. Народний сонник. Слов’янський світ. 2015. Вип. 14. С. 225–234.
6. Могила П. С. Собственноручные записки Петра Могилы. 1) Сказания Петра Могилы о чудесных и замечательных явлениях в Церкви Право­славной (Южно-Русской, Молдо-Влахийской и Греческой). Архив Юго-Западной России. 1887. Ч. 1. Т. 7. С. 49–132.
7. Ставицька Я. В. Народна онейромантика українців у контексті календарної обрядовості. Слов’янський світ. 2016. Вип. 15. С. 240–251.
8. Франко І. Я. Людові віруваня на Підгірю. Етнографічний збірник. Львів, 1898. Т. 5. С. 160–218.
9. Чебанюк О. Ю. «Баба Марта», «самашедша Євдоха» і «Авдотья-Плющиха»: релікти весняного новоліття в південних і східних слов’ян. Слов’янський світ. 2012. Вип. 10. С. 134–146.
10. Чебанюк О. Ю. Рік у традиційній картині світу українців: прагматика і фольклорна семантика. Слов’янський світ. 2020. Вип. 19.
    С. 64–81.
11. Чебанюк О. Ю. Фольклорна семантика фаз місяця в часовому коді традиційної культури східних слов’ян. Слов’янський світ. 2016. Вип. 15. С. 76–99.
12. Чебанюк О. Ю. Цикл богородичних свят українців у європейському контексті. Українознавчий альманах. Київ, 2013. Вип. 11. С. 226–229.
13. Шалак О. І. Уявлення про рахманів і рахманський великдень: генеза, динаміка традиції. Слов’янський світ. 2020. Вип. 19. С. 82–97.
14. Шевчук Т. М. «Куди ніч, туди й сон…»: традиційні формули нейтралізації «недобрих» снів. Слов’янський світ. 2017. Вип. 16. С. 120–133.