КОВАЛЬ-ФУЧИЛО ІРИНА

кандидатка філологічних наук, старша наукова співробітниця відділу української та зарубіжної фольклористики Інституту мистецтвознавства, фольклористики та етнології ім. М. Т. Рильського НАН України (Київ, Україна).

ORCID ID: https://orcid.org/0000-0003-4048-9114

САКРАЛЬНІ МІСЦЯ

В УКРАЇНСЬКИХ І ПОЛЬСЬКИХ НАРАТИВАХ

ПРО ПЕРЕСЕЛЕННЯ ІЗ ЗОНИ ЗАТОПЛЕННЯ

Анотація / Abstract

У статті здійснено порівняльний аналіз концептів церква і кладовище в усноісторичних оповідях і письмових спогадах про примусові переселення із зон затоплення в Україні та Польщі. В українському й польському переселенських наративах простежується увага до факту руйнування чи перенесення церкви, а також до перенесення кладовищ. У семантичному полі концепту церква усна історія переселення передає ідею єдності громади. Датою для щорічних зустрічей мешканців переселених сіл став саме день храмового свята церкви в їхньому колишньому селі. Семантичне поле концепту кладовище передає ідею неможливості цілковитого переселення: неможливо все перенести, обов’язково будуть втрати. І на цих втратах оповідачі зосереджують основну увагу у своїх спогадах.

Спільним у цих переселенських наративах є трактування пережитого примусового переселення як травматичного досвіду. Ці оповіді є насамперед передачею досвіду втрати. Важливим просторовим об’єктом, про який обов’язково розповідають усі переселенці, є оселя, передусім батьківський чи вже власний зруйнований дім, і менше говорять про новий будинок. Оповідачі пов’язують образ затопленого села з місцем народження, дитячими роками; вони ідеалізують втрачений простір, загострюють увагу на будівництві нового дому, зокрема, на взаємодопомозі й боротьбі задля здобуття будівельних матеріалів. Розпад громади, дружніх і сусідських стосунків – ще одна важлива тема в інтерв’ю.

Спогади про перенесення кладовищ в оповідях переселенців сповнені тривогою, гіркотою та містичністю. Неприродність втрати давнього цвинтарного місця породжує уявлення, зумовлені світоглядною забороною турбувати померлих, а ще більше фактом, що не всі домовини були перепоховані. Особливо рельєфно цей момент простежується в українській оповідній традиції, де навіть виникли голосіння за затопленими могилами, які не вдалося перенести.

Концепт церква вербалізовано в таких сюжетах і мотивах: відомості про руйнування чи зміну призначення церкви; особливості релігійного життя в селі без церкви; долі збережених церков; сучасні зустрічі переселенців у дні храмового свята колишніх сіл; зміна призначення церкви в радянський час; Божа кара за завдання шкоди храмові.

У семантичному полі концепту дім передана ідея найважчої втрати внаслідок переселення, концепт земля передає ідею несправедливості переселення, концепт кладовище – ідею неможливості цілковитого переселення, а концепт церква – ідею єдності громади. Порівняльні студії дослідників з різних країн дають змогу глибше збагнути спільне й відмінне в оповідях про схожий травматичний досвід.

Ключові слова: концепт кладовище, концепт церква, затоплені села України і Польщі, усна історія переселення, фольклорність спогадів.

ДЖЕРЕЛА ТА ЛІТЕРАТУРА

1. Боса Л. Зміни ландшафту Подніпров’я у ХХ столітті як соціокультурна проблема. Народна творчість та етнологія. 2012. № 4. С. 53–64.
2. Георгиев Г. Живот с реката: един пример от село Драганово. Български фолклор. Списание за фолклористика, етнология, антропология и изкуства. София, 2022. Кн. 4.
3. Гергова Л. Дарец преди и след язовира: модели на запомняне и спомняне. Пренасянето на сакралност (Локално – регионално – национално). София : Rod, 2021. С. 163–177.
4. Гергова Л. Потопено наследство, изгубени места и пейзажи на паметта. Български фолклор. Списание за фолклористика, етнология, антропология и изкуства. София, 2022. Кн. 4.
5. Гергова Л. Потопеното наследство в Язовир «Студен Кладенец»: изследователси предизвикателства. Родопи. Списание за икономика, политика и култура. 2020. № 1–2. С. 48–56.
6. Голосіння / упоряд. І. Коваль-Фучило; [наук. ред. Л. Іваннікова]; НАН України, ІМФЕ ім. М. Т. Рильського. Київ, 2012. 792 с. + CD.
7. Горбовий О. Комплексна трансформація українського Придніпров’я у контексті гідроенергетичного освоєння Дніпра (кінець ХІХ ст. – 1980-ті рр.) : дис. … канд. іст. наук. Переяслав, 2020. 346 с.
8. Горбовий О. А. Образ затоплених сіл Переяславщини в історичній пам’яті їхніх колишніх мешканців. Наукові записки з української історії. 2012. Вип. 29. С. 320–326.
9. Григоров Г. Българските язовири. Политика по именуване. Български фолклор. Списание за фолклористика, етнология, антропология и изкуства. София, 2022. Кн. 4.
10. Затоплений рай: Андруші у спогадах та документах / упоряд. М. Михняк. Київ : Український пріоритет, 2018.
11. Ковал-Фучило И. «Нашите преместени гробища»: концепцията за гробище в наративите за принудително преселване. Български фолклор. Списание за фолклористика, етнология, антропология и изкуства. София, 2022. Кн. 4.
12. Коваль-Фучило І. Батьківська оселя і нове місце проживання: осмислення примусового переселення 1959–1960 років в Україні. Міфологія і фольклор. 2013. № 4. С. 14–19.
13. Коваль-Фучило І. Концепт дому в оповідях про примусове переселення. Łemkowie, Bojkowie, Rusini: historia, współczesność, kultura materialna i duchowa. Słupsk, 2016. T. 6. С. 147–158.
14. Коваль-Фучило І. Мотив втраченого раю в оповідях про примусове переселення. Народна творчість та етнологія. 2021. № 2 (389). С. 87–97. URL : DOI: https://doi.org/10.15407/nte2021.02.
15. Коваль-Фучило І. Осмислення примусового переселення із зони затоплення Дністровським водосховищем (за матеріалами усноісторичних наративів). Слов’янський світ. 2014. Вип. 13. С. 215–231.
16. Кузьменко О. Драматичне буття людини в українському фольклорі: концептуальні форми вираження (період Першої та Другої світових воєн). Львів, 2018. 728 с.
17. Малорусские народные предания и рассказы / свод М. Драгоманова. Киев : Издание Юго-Западного отдела РГО, 1876.
18. Петров П. Несигурност при преселване от язовирната чаша. Български фолклор. Списание за фолклористика, етнология, антропология и изкуства. София, 2022. Кн. 4.
19. Сорокова С. Ф. Не летять ластівки у Зарубинці: історико-краєзнавчий нарис / ред.-упоряд. Т. Ю. Нагайко, О. А. Горбовий. Переяслав-Хмельницький, 2015.
20. Ткаченко В. М., Горбовий О. А. «Історія села Андруші (стислий, короткий нарис)» (з рукописної спадщини Дмитра Косарика письменника та літературознавця). Переяславський літопис. 2014. Вип. 5. С. 80–99.
21. GodyńM. Człowiek – przestrzeń – pamięć. Identyfikacja terytorialna przesiedlonej społeczności wsi Maniowy w perspektywie badań etnologicznych. Analecta. Archaeologica. Ressoviesia. Vol. 6. Przestrzeń – Władza – Religia. Rzeszów, 2011. S. 201–236.
22. GodyńM. Opowieść o utraconej wsi Maniowy. Studium z antropologii pamięci. Kraków, 2015. 168 s.
23. Sztompka P. Trauma wielkiej zmiany: społeczne i kulturowe koszty transformacji. Warszawa, 2000.