Карацуба Мирослава

Карацуба Мирослава

кандидатка філологічних наук, доцентка, старша наукова співробіт-ниця відділу української та зарубіжної фольклористики Інституту мистецтвознавства, фольклористики та етнології ім. М. Т. Рильського НАН України (Київ, Україна).

ORCID ID: https://orcid.org/0000-0003-4836-9264

Анотація

У фокусі уваги запропонованої розвідки перебувають важливі питання, пов’язані з виявленням характерних спільних рис народної поезії південних слов’ян, зокрема сербської, хорватської та боснійської, та української народної поезії, а також художніх творів із фольклорною складовою («Віла-посестра» Лесі Українки). Мова йде про характерні ознаки народнопоетичних творів на рівні образності, поетики та показових лексичних зразків.

Спільними для народної поезії південних слов’ян і українців, особ­ливо, коли йдеться про твори любовного чи соціально-побутового характеру, є вживання не лише постійних епітетів, а й показових метафор, порівнянь і характерних образних висловів.

Поетапно розглядаються окремо поетичні тропи, їхнє змістове й формальне навантаження, функції при використанні в народній поезії українців і південних слов’ян.

Значна увага приділяється лексичним характеристикам при створенні образу дівчини-красуні в українській народній поезії та в народнопоетичних південнослов’янських зразках, а також додатковим атрибутам одягу та вбрання юнака і дівчини у фольклорі згаданих народів.

Поза увагою не залишаються й образні характеристики тварин, рослин та природних явищ (квітів, трав, дерев), їхнє функціональне призначення й місце в палітрі народнопоетичних творів, характерні лексичні особливості їхнього відтворення в тексті епічних, ліричних пісень та народних балад.

Порівнюються думи й пісні та балади про втечу з полону, де також наявна виразна подібність у лексиці при характеристиці героїв та їхніх вчинків.

Шляхом зіставлень народної поезії південних слов’ян і народної української пісні на образно-лексичному рівні виявлено неабиякий фактичний матеріал, що промовисто свідчить про подібність текстів. Ідеться про певні виразні спільні закономірності загального плану, які простежуються і на рівні сюжетної образності в тематико-жанровому розрізі, і в плані метафорики (постійні епітети).

Ключові слова: типологічні зіставлення, народнопоетичні зразки, епічна пісня, лірична пісня, народна балада, лексичні особливості, метафори, порівняння, сюжетна образність.

Джерела та література

1. Dizdarević-Krnjević H. Usmene balade Bosne i Hercegovine. Sarajevo, 1973. 194 s.
2. Караџић В. Српске народне пјесме. Књига прва. Београд, 1932. 444 c.
3. Леся Українка. Зібрання творів : у 12 т. Київ, 1975. Т. 2. С. 84–91.
4. Милошевић-Ђорђевић Н. Српске народне епске песме и баладе. Београд, 2001. 432 c.
5. Ревуцький Д. Українські думи та пісні історичні. Київ, 1919. 273 с.
6. Рильський М. Т. Українські думи та історичні пісні. Філологічний збірник. Київ, 1958. 321 c.
7. Сербська народна поезія. Київ, 1955. 274 c.
8. Старицький М. Сербські народні думи і пісні. Київ, 1876. 250 c.